20 лютого 2025 року в Миколаєві відбулася публічна дискусія «Стійкість та згуртованість Миколаївщини: оцінка ризиків», яку організувала Національна платформа стійкості та згуртованості. Захід відбувся у залі Вченої ради Чорноморського національного університету імені Петра Могили.
Модерував обговорення співзасновник Національної платформи, політолог Олег Саакян. Він зазначив, що захід має два головних завдання, і вони знайшли відображення у змісті відповідних панелей. Йдеться про оцінку ризиків, які впливають на стійкість Миколаївщини, та стратегічні документи, що мають ці ризики враховувати, аби з ними «працювати».
Учасників дискусії привітав ректор ЧНУ імені Петра Могили Леонід Клименко. Він підкреслив, що в умовах міжнародної нестабільності, коли маятник хитається від потужної підтримки України до створення вкрай несприятливих обставин для нас, треба сподіватися на власні сили як джерело існування та відновлення. Тому так важливі стратегічні напрацювання.
Перша панель була присвячена оцінці ризиків для регіону, які впливають на стійкість та згуртованість.
Для нас стійкість – не стільки потужна метафора, скільки сума певних зусиль, практик, політик, спрямованих на передбачення ризиків та їх подолання. Про це сказала співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко. Вона зауважила, що стійкість регіону має розглядатися як частина загальнонаціональної стійкості, а саме – здатності держави та суспільства реагувати на виклики й адаптуватися до зовнішніх і внутрішніх загроз, зберігаючи свою здатність функціонувати.
Експертка зазначила, що Національна платформа брала участь у підготовці Стратегії розвитку Миколаївської області до 2027 року. Зокрема, до документу було включено компонент стійкості та соціальної згуртованості, які спираються на певні інститути – демократію участі, міжсекторальну співпрацю тощо.
Співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій представив результати пілотного дослідження з оцінки ризиків на Миколаївщині. В ньому використовувалося визначення стійкості, яким оперують ЄС і НАТО: стійкість передбачає адаптивність, опірність та здатність до самовідновлення.
Дослідники виділили декілька «драйверів дестабілізації». До них належать ставлення до війни та сценаріїв її завершення, якість державних інститутів, воєнний стан і пов’язане з ним обмеження демократичних практик та інститутів, соціальна справедливість, нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів, територій, ОТГ.
Оцінка ризиків є комплексною, бо вона робилася за п’ятьма вимірами. Це соціальна згуртованість, людська безпека, інфраструктура життєзабезпечення, безперервність управління та залучення громадян, а також інформаційна стійкість. У всіх п’яти регіонах, де проводилося дослідження, найбільшим ризиком виявилося зростання кількості людей у складних життєвих обставинах. Далі йдуть недовіра до політичних інститутів, ризик багатоденного блекауту, корупція в системі регіональної влади та ін. Водночас ті особливості, які не несуть у собі великих ризиків, можливо розглядати як чинники посилення соціальної згуртованості. На Миколаївщині до них належать висока довіра до ЗСУ, готовність громадських організацій співпрацювати одна з одною, відсутність суттєвої напруги між регіональною та національною ідентичностями, включення регіону до національного інформаційного простору тощо.
У дослідженні розглядалися й так звані «каскадні ризики», коли ризики з однієї сфери накладаються на ризики з іншої. Приміром, оцінюється антикризова готовність разом зі стійкістю інфраструктури життєзабезпечення. Реагування на подібні ризики стає ефективнішим, коли посилюється підготовка до можливих криз, зростає довіра до влади, ширше використовуються механізми дорадчої демократії.
Перший заступник міського голови Миколаєва Віталій Луков звернув увагу на декілька переваг, які надають місту стійкості. Зокрема, це добре налагоджена співпраця між державною, регіональною владою та місцевою, а також використання данського досвіду, який дає багато прав і свобод на ухвалення місцевих рішень.
«В нас має бути національна ідея. Те, що нас об’єднує», — наголосив Віталій Луков, згадавши досвід країн Балтії і Польщі. Навколо національної ідеї вибудовується економічний розвиток, посилюється стійкість. Це важливо й для періоду повоєнної відбудови, коли ми зіштовхнемося з новими викликами та загрозами.
У виступі Максима Кашуби, начальника Миколаївської районної військової адміністрації, йшлося про практичний вимір стійкості. Робота велася ще до початку повномасштабного вторгнення. Зараз на рівні військової адміністрації успішно втілюються певні протоколи реагування на кризи: наприклад, забезпечення питною водою та мобільним зв’язком під час тривалих блекаутів.
Максим Кашуба окремо відзначив необхідність дотримуватися інформаційної гігієни й підкреслив роль громадянського суспільства у цьому – активісти мають більше часу на ведення комунікації в соціальних мережах, й цим «підсилюють» представників влади.
Під час повномасштабної війни помилки коштують набагато дорожче, а страхування від невірних рішень – готовність радитися з експертами та громадськістю. Про це сказав Олексій Мірошниченко, директор ГО «Інститут перспективних досліджень», наголосивши на важливості дорадчої демократії. Маємо бути об’єднаними для вирішення проблем і чути один одного.
Основа стійкості – довіра, взаємна повага, спільні цілі, які ми поділяємо, вважає Артем Ващиленко,голова експертно-громадської ради виконавчого комітету Миколаївської міської ради. За його словами, Миколаївщина продемонструвала стійкість на початку повномасштабного вторгнення, коли у відповідь на виклики виник потужний волонтерський рух.
Але громада була стійкою й до великої війни, зокрема, завдяки мережі громадських рад, яка є «дуже неформальною». З 2016 року також діють галузеві ради. Залучення до розробки стратегічного позиціювання регіону – ознака громадської спроможності. Йдеться про низку документів: стратегію розвитку, майстер-план Миколаєва, портфоліо проєктів відновлення. У місті відпрацьовано використання бюджету участі. Цей досвід варто поширити й на майбутню відбудову.
У другій панелі йшлося про стратегічні кроки, висновки та рекомендації щодо посилення стійкості для Миколаївщини.
Світлана Шаповалова, заступниця начальника управління, начальниця відділу з питань територіальної організації влади та місцевого самоврядування управління регіонального розвитку та інвестицій департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської ОВА, розповіла, як йшла робота над оновленим варіантом Стратегії розвитку Миколаївської області до 2027 року.
Насамперед автори проаналізували сильні та слабкі сторони регіону, визначили можливості та зробили порівняльний аналіз переваг і ризиків. Стійкість, згуртованість та безпека стали першою стратегічною ціллю. Друга – це стійке зростання економіки, що передбачає покращення якості життя та ефективне врядування. Третій пріоритет – зростання довіри до влади завдяки комунікаціям. Й, нарешті, четвертий – економіка на основі інноваційного розвитку. Увага приділяється перспективним сферам – «блакитній» економіці, альтернативній енергетиці, промисловості, сільському господарству (з можливістю реагувати на кліматичні зміни).
За словами Тетяни Шаповалової, стратегія спирається на аналіз ризиків та викликів – насамперед тих, що пов’язані з війною. У продовження буде розроблений План заходів з реалізації оновленої стратегії.
Про стійкість Миколаївщини в умовах тривалої невизначеності йшлося у виступі Ярослава Жаліла, заступника директора – керівника центру економічних і соціальних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень. У довготривалій війні акценти має бути перенесено з короткострокової на довгострокову стійкість. Остання передбачає стійкість бізнесу, людського капіталу (інклюзію), спільноти (згуртованість), громади (самоврядність) та зовнішніх комунікацій (з Центром та світом).
На думку експерта, в умовах стійкої невизначеності та перспективи тривалих високих безпекових ризиків головним завданням є побудова нової ідентичності Миколаївщини — як фронтиру і твердині українського Півдня. Мета стратегування – визначення й «закріплення» функціональних ролей членів регіональної спільноти задля реагування на довгострокові виклики та закладення засад розвитку в цих умовах.
Ярослав Жаліло виділив засади стійкості, які має бути враховано у регіональному розвитку. Це – визначення регіонального виміру загальнонаціональних та глобальних цілей, застосування екосистемного підходу, який дозволяє враховувати каскадні ризики, гармонізація цілей стійкості з інтересами регіональних стейкхолдерів, зміцнення самоврядності як основи згуртованості та імплементація технологічних рішень, які забезпечують стійкість та згуртованість.
В умовах нових викликів стратегія має формувати так звані «точки стійкості» регіону, довкола яких концентруватиметься членів спільноти в рамках нової ідентичності. Серед них – підтримка стійкості локального бізнесу, переформатування ринку праці, відновлення людського капіталу громад, реінтеграція ветеранів до цивільного життя, налагодження збору та використання локальної інформації для ефективного ухвалення рішень, розширення міжмуніципальної співпраці та партнерства влади/самоврядування/бзнесу.
Тетяна Шуліченко, директорка департаменту економічного розвитку виконкому Миколаївської міської ради, вважає, що неможливо створити уніфіковані алгоритми реагування на виклики. До стратегування варто залучати українських та міжнародних експертів, а також громадськість.
Прикладами подібного залучення є робота над Генеральним планом (майстер-планом) Миколаєва до 2050 року і Стратегією розвитку Миколаївської міської територіальної громади до 2027 року. В обох випадках роботі передували обговорення, опитування і фокус-групи, які дозволили визначити пріоритети містян.
До стратегічних цілей належать: безпека і стійкість громади, комфорт громади, конкурентоспроможність громади та партнерство всередині громади й на міжнародному рівні.
Також у громаді реалізується проєкт з економічного відновлення «Mayors for Economic Growth». Його завдання – визначити території, які можуть стати драйверами відбудови.
Стійкість та згуртованість – поєднані поняття. Згуртованість – це «клей», який «склеює» суспільство, дозволяє вистояти і рухатися далі. Стійкість – спільне подолання викликів, яке також об’єднує людей. Таку думку висловила Марина Волосюк, регіональна консультантка з розробки Стратегії розвитку Миколаївської області до 2027 року. Вона переконана, що область має внутрішній ресурс, щоб долати виклики. До останніх належать насамперед руйнування і пошкодження внаслідок бойових дій, ризики ракетних та дронових ударів, диверсій, інформаційних атак. Також регіон зазнає відтік людей і погіршення якості життя. Конкурентоспроможність області є низькою навіть у порівнянні з сусідами.
«Ми бачимо себе як фронтир, але хочемо розвиватися», — наголосила Марина Волосюк. До стратегії внесено нову ціль – стійкість, соціальна згуртованість і безпека. Таке поєднання – принципове. Адже відновлення Миколаївщини має відбуватися разом із забезпеченням комплексної безпеки територіальних громад.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 100 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Цей захід буде організований в рамках проєкту “Забезпечення стійкості України в умовах зростання ризиків та наслідків війни”, який реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу.
